27.06.2013 (R) Полювання на привидів (27-30.06.2013)

[sultan]

Я сам з чорнокозинців )) там класний замок, декілька цілющих джерел і дуже багато цікавого про що фактично ніхто не знає

[Lamina]

весёлого и яркого путешествия!

[vitox]

Висадка в Чорткові. Замість запланованих 15 хв зупинка поїзда стандартних 2
На вулиці жесть: злива, вітер, холодно. Стартуємо.

п.с. Не купуйте карбонові підвіси - вони дуже голосно падають. А потім їх власники ще голосніше кричать

[vitox]

Це колись таки мало трапитись ;( Ну не могло нам стільки разів щастити з погодою!
Грунти заливало водою, напевно, кілька днів поспіль. На класичну фразу місцевих "а ви далі не проїдете" була класична відповідь "а у нас трек". Цього разу вони виявились праві. За перші десять метрів наші колеса стали настільки олдскульними від налиплого болота, що просто перестали крутитись. Гальма просто були прикриті кілограмом грунту з дрібними камінцями і про рух далі мова вже не йшла. Купання велосипедів в найближчій калюжі і вимушені повернутись на трасу. На щастя, в бік Заліщик фур і автобусів було небагато і їхалось без напруження. З Товстого звертаємо знову на сільські дороги і вискакуємо на жахливу бруківку, мощену вертикально гострим камінням. Відсутність нормальних грунтів компенсували двома кілометрами дегустації диких черешень: черешня червона, черешня чорна, черешня біла і на закуску вишні 

Вже в Ниркові біля водоспаду. На 10-у ранку проїхали більше половини денного маршруту і тепер доводиться обідати на три години раніше запланованого.

[Игрушкин]

Оце так знатно позаливало тамтешню округу
Тримайтеся та просувайтеся далі!)

п.с. Дєня Вайсманн хтів багнюки, як на нещодавному фото - от він її і отримав хі!

[Lamina]

а у нас жара, даже не представляется, что в это же время у вас там такие грунты...
зато как вы пообедаете)))) дополнительных 3 часа приема пищи, вы крутые!)

[vitox]

Перший день відкатали. Привидів не вполювали. Ми самі були, як ті привиди, посеред дощу і болота 

Обід на Джуринському водоспаді зайняв лише 30 хвилин. Решту часу ми шукали потойбічні сили в руїнах Червоногородського замку і костелу, але траплялись лише туристи і діти з табору відпочинку. А ще відмивали себе і велосипеди від червоного грунту, яким щільно себе обліпили на спуску до замку.
А потім почались епічні пошуки водоспаду "Дівочі сльози" з пішим набором висоти за 200 метрів по тій же червоній глині. Водоспад таки знайшли, неповторні краєвиди зафотографували, джерельної води попили. Програму мінімум на день практично виконано. Але ж з тієї гори потрібно ще спуститись Наскільки можна сказати швидкісний спуск по глиняному жолобу і переправа через річку по колоді, коли на 20 метрів вище був місток, запам'ятались всім.
Потім був дощ. Години півтори посиділи під магазином, відразу переробляючи маршрут і шукаючи привидів в підвалах того ж магазину Не знайшли.
До Заліщиків пробирались сільськими дорогами під легким дощем, а вже коли вискочили на трасу, змокли остаточно.

Примхи погоди знову компенсували періодичною вітамінізацією організму: чорна шовковиця, біла шовковиця, вишні, червоні солодкі черешні, чорні гіркі черешні 

В готель добрались після 6-ї вечора. Дякуємо Дену за затишні номери, смачну вечерю і експрес-мийку велосипедів 

В пасиві за день 1 прокол, 1 відірваний сосок камери, 4 "виходи з кабіни" на спусках і 2 роздавлених равлики

[Lamina]

а равлики чим провинились???

[fanatt]

Їдемо за Вами ))) Можливо зустрінемось ))

[vitox]

а равлики чим провинились???

Перебігали дорогу у невстановленому місці

Їдемо за Вами ))) Можливо зустрінемось ))



в Заліщиках цілу ніч лив дощ. Що там буде з грунтами на Борщівщині - боюсь уявляти. Довелось переробляти маршрут, але всі заплановані РОІ залишили, так що, можливо, десь перетнемось в районі Кудринців / Чорнокозинців. Удачі вам!

[Игрушкин]

В пасиві за день 1 прокол, 1 відірваний сосок камери, 4 "виходи з кабіни" на спусках і 2 роздавлених равлики

Ви там бережіть себе
Бо я наприклад не пам"ятаю коли стільки льотчиків виходило з кабіни
Равликів жалко

[Pythonich]

Відчуваю, що третій день буде розвантажувальним

[vitox]

Матрасимо біля дуже гарного костелу в Більче. До Борщова ще десь 30 км. Погода радує.

День другий розпочався без особливого оптимізму, враховуючи нічну зливу. 
Після щільного сніданку і підготовки велосипедів, стартуємо в бік Дністра. Річка після дощів повноводна і дуже брудна. Купатись, чомусь, ніхто не хоче Далі затяжний асфальтний апхіл на кручі лівого берега. Всі, хто виїхали, отримали чергову порцію черешень
В пошуках оглядового майданчика потрапляємо знову на тверде покриття. Такому асфальту і в Конча-Заспі могли б позаздрити. Задоволення від дороги тривало недовго. Коротка заправка суницями, ще раз черешнями і занурюємось в сільську глибинку. Бруківка - жах. 
Довірившись порадам місцевих, виходимо на дорогу через села. Більшість виходила на неї в прямому сенсі - такого крутого і затяжнго апхілу по розмитій бруківці давно не зустрічали.
Піднявшись на гору, зрозуміли свою помилку, бо назад спускатись точно не було бажання. Поле, трава, болото. Перші сотні метрів ще якось обережно прокотились, а потім знову набрали кілька кілограмів багна на колеса. Ось вже і ліс, за яким село...
І знову це колись мало з нами трапитись Пробирання вбрід по залитій по коліно дорозі "ни в сказке сказать, ни пером описать". Чергове купання велосипедів в ставку, обід, черешня 
Все, далі лише тверде покриття, тобто, бруківка. Зате яка! Екстремальний розмитий серпантин з трамплінами - певно, найкращий за усі наші поїздки. Далі ще 20 хвилин постійного спуску до річки і, нарешті, нормальний асфальт в Більче. Та чи на довго

[vitox]

Після матрасу в Більче Золотому вирушаємо в напрямку Стоунхенджа. Набираємо сотню метрів висоти по розмитому гравію, далі кілька апхільчиків і затяжний спуск до Монастирка. Стандартні черешнево-вишневі піт-стопи по дорозі
Біля містичних кам'яних печер перед нами відкривається шикарна панорама на круті береги річки Серет. Значить, культурну програму на сьогодні виконано. Знову повертаємось на гравій в напрямку Борщова. 20 км до готелю пролетіли за годину і навіть ще один крутий набір висоти за сотню дався, на диво, легко (і хто надумався назвати село в глибокій долині Верхняківцями?
Колективне миття велосипедів з шланга і о 9-ій вечора ми вже за столом. На десерт були вареники з ... правильно, вишнями

[Игрушкин]

Ото як вам там все смакує
І грунти, і вишні хі!
Молодці!)

Усім привіт від Іграшковича

[vitox]

Ранок в Борщові зустрів сонячною погодою. Сподіваємось, грунти трохи просохнуть, хоча сьогодні в планах практично всюди асфальт/гравій. Після перших днів велосипеди потребують повноцінного ТО: вилки у декого заклинили, ланцюги проскакують, каретки хрустять, перекидки відмовляються нормально працювати. Болото і глина зробили свою чорно-червону справу
Вчорашні випадково знайдені ще 2 водоспади можна сміливо назвати "Сльози велосипедистів"

[vitox]

До Кривче був нормальний асфальт, навіть на гірки залітали під 30. В селі пропустили з'їзд до печери і заробили зайвий набір висоти. В печеру вдалось проскочити поза чергою і цілу годину блукали підземеллям в пошуках привидів спелеологів. Якби не тримались за екскурсоводом, могла б народитись нова легенда про душі загублених велосипедистів, бо за досвідом Млинків хотілось не йти класичним пішим маршрутом, а трохи поповзати в розщілинах
Попереду ще 60 кілометрів з невідомими грунтами перед самим Борщовом. Думаю, сьогодні фари нам знадобляться

[vitox]

Третій день, як і планувалось, видався найважчим. На 87 кілометрах постійних спусків/підйомів укатались всі, навіть лосі. Маршрут не змінювали, все побачили.
З Кривче до Гермаківки шикарний асфальт: крейсерська 35 трималась спокійно. Далі знову розбитий гравій з затяжними спусками і крутими підйомами. За Заліссям намагаємось вибратись на грунтівку, але розвідник повертається по коліна в багні і зі зламаним від налиплого болота крилом Нарешті знаходимо правильні грунти, на яких можна їхати ті ж 30-35. За день сонце і вітер там все нормально просушили.
В Кудринцях потрапляємо на ще один екстремальний серпантин по розмитому гравію до Збруча. Загублений навігатор знаходиться швидко
До руїн замку дехто навіть пробував заїхати на велосипеді, але все перетворилось в звичайне штовхання його поперед себе. Панорама з гори дуже і дуже, місце, справді, неповторне. Можливо, саме тому його надійно охороняють отруйні повзучі гадини, одна з яких несподівано з'явилась прямо у нас під ногами. Всі якось бадьоро поспішили спуститись назад до велосипедів
18:00. До готелю ще 45 км. Перебираємось на інший берег і знову починаються незліченні підйоми асфальтом, гравієм, грунтами вже Хмельниччини, а потім - бомбові спуски під 50 на межі виходу з кабіни.
Техніка потихеньку протестує проти такого: скрипить і тріщить все, що тільки можна . Культурно проїхались вздовж Збруча і переправились по дамбі ГЕС назад на Тернопільщину.
Ще трохи грунтів, непоганий асфальт, поганий гравій, знову класний спуск і ... стоп. Відправляємо основну групу по треку до готелю, а троє двічі бортуємо колесо в пошуках проколу. Останній марш-кидок і біля 10-ї вечора наганяємо всіх в готелі. Фари так майже і не знадобились. Мийка, душ, вечеря і на бокову. Завтра набір висоти обіцяє бути меншим. Не набагато

[vitox]

Все, маршрут пройдено. Всі живі-здорові, чого не скажеш про наші велосипеди Мій точно потребує серйозної ревізії.
До Скали-Подільської проскочили нормальним асфальтом, далі до Сидорова по гравію і грунтах. Трек класично завів нас на поле з кукурудзою, на щастя, вона ще дуже висока .
Далі - зустрічі на Ельбі, тобто на Збручі. На в'їзді в Сидорів перетинаємось з велотуристами з Тернополя, а вже біля замку-корабля натрапили на групу "Берегами Збруча". Закупились продуктами і культурно поматрасили на природі. Все, тепер лише назад до Чорткова. Виходимо на грунти і в черговій низині знову натрапляємо на затоплену дорогу і поле. Цього разу переправа була не настільки екстремальною і велосипеди залишились практично чистими.
Останній ривок до Чорткова і фінальний даунхіл до центру міста. В центрі нова зустріч. Разом з немаленькою групою "Амігосів" мцсцеве кафе перетворилось на велокафе. Повертаємось разом з ними в одному вагоні - бідні провідники і пасажири

[Ligadema]

шикарный ежедневный отчет... но читаю и понимаю, что мне такое было бы слабо(((

[vitox]

Дякую. Не все настільки страшно, як здається на перший погляд. В групі були три тендітних дівчини, які штурмували гірки на рівні з усіма. Головне - позитивний настрій і згуртованість групи. Тоді все під силу. Але підготувати себе фізично на розкатках теж не завадить;)

День зустрічей продовжується. У вагоні зустріли Скалярію з компанією, які повертаються з Чернівців. Велокияни захопили західну Україну

[Игрушкин]

В центрі нова зустріч. Разом з немаленькою групою "Амігосів" мцсцеве кафе перетворилось на велокафе.
Повертаємось разом з ними в одному вагоні - бідні провідники і пасажири

О, мабуть видалась знатна гулянка.)
Із гарним завершенням покатеньки!)

Чекаємо на скоре фото, щоб побачити все на власні очі.)

[vitox]

Вже в Києві. Тут таких черешень і вишень немає . Поїхали назад

[Blood]

С возвращением, ждемс результатов фотоохоты

[=СкаляриЯ=]

День зустрічей продовжується. У вагоні зустріли Скалярію з компанією, які повертаються з Чернівців. Велокияни захопили західну Україну

Та не говори! Чем дальше в лес - тем больше народу едут в поездах с велосипедами. Вот когда я еще не была велосипедисткой - такого безобразия не было!