Щастить нам із закриттями сезонів, нічого не скажеш...
Починалось все непогано, і навіть до першого ДОТа в Білогородці добрались вчасно. З обідом, правда, трохи припізнились - відірваний сосок і закупка в супермаркеті забрали трохи часу. Ще одна екскурсія в ДОТі 205, ще один відірваний сосок - і про добратись до фінішу засвітла питання вже не стояло.
Стемнялось... По стерні, по свіжій ріллі, по вертольотах в Хотові, по ледь помітних лісових стежках під Феофанією ми таки добрались до Києва. Вже було зовсім темно, коли заїхали в Голосієво. Третя екскурсія за день випала нам випадково в Пустині. Місцеві "монахи" , виявляється, знають про Велокиїв і залюбки провели нас потаємними місцями.
Певно, за порушення нічного спокою, місцеві духи вирішили нам помститись. Через сотню метрів нас взяв такий блуд, що на трек вдалось повернутись майже за годину, за яку ми встигли перемастити велосипеди і себе по коліна в болоті. І "по коліна" для декого виявилось в прямому значенні
Фінішували із запізненням на дві години. Після підйому від Голосіївських озер на Лису гору готові були їхати одиниці...
Всім дякую за ті поля, ті ліси, і ті болота, які ми здолали такою великою і дружною компанією. Ну і за той сюрприз - окремо. Справді, було несподівано і приємно