Саша, знімки як завжди на висоті
(для перегляду тут)
ТРЕК (трохи підредагувала)
На старті зібралося четверо, Роман наздоганятиме, Юра теж (Geronimo-style
).
Перша стрімка зрізка у лісі
Біля Ірпіня дим-туман
За Хмільною
Поле. Кукурудза. Лівіше треба!
ЛІВІШЕ!
Виходимо на трек - 150 м єднання з природою
Швидка грунтяшка-нагорода
Макарівське водосховище (мілке і квітуче
)
Цього разу пощастило: на "Аеропракті" пурхали літачки
Через Наливайківку і чудовий ліс
дістаємося Макарова-2 (закинутої військової частини)
Від булої могутності лишилися лиш спогади, військових перевели до Макарова-1, нині сторож приглядає, аби не розтягли залишки
У частині перебували 40 бійців і 40 офіцерів
Дорогу через поле перекопали і засіяли, тож поїхали через ліс
Велосипед хлопчика і велосипед дівчинки
Тунель після Комарівки
Околиці Макарова-1
На в'їзді в Макарів-1 почався дощ, який супроводжував нас до фінішу
.
Містечко
Традиції вшановано
Озеро біля містечка теж зеленіє
, але на березі є кабінки-грибочки, турніки, гойдалки, тож мабуть купатися можна
(до речі, берега досить чистий, не дивлячись на компанії рибалок і шашличників)
На виїзді з Макарова-1 помічаємо Романа, який швиденько стрибає у групу - і от нас вже четверо.
Олександр пропонує вкрутити, бо футбол/робота/інше (у кожного своя мотивація). Підтримуємо.
Грунтівку вздовж річки з'їла рослинність, тож у за Межирічкою виїхали на асфальт.
6 км мокрої дороги відділяють нас від терпких груш під падаючою трубою цегельного заводу
Після Веприна починається фінішно-піщаний рок-н-рол
Ну як же без десерту?..
(думаю, найближчим часом від слова "Макалевичі" в учасників смикатиметься ліве око і терпнутимуть мізинці на ногах
)
Кар'єр піщаний за літо дуже підсох (на жаль, фотки не збереглося).
На грейдері вдалося трохи відпочити, за що поплатилися дюнами біля мосту через р.Тетерів
Річка теж цвіте
Приїхали з запасом на магазин і купівлю квитків.
Зазвичай платформа майже пуста, цього ж разу дачників було чимало (до Києва електричка була повна) - дощ всіх розігнав.
За кілька хвилин до відправлення дзвінок:
Юра: ви вже доїхали?
Я: так, сидимо в електричці.
Юра: а що, зараз є електричка???
Я: бєгі, Юра. Бєгі...
Встигає за мить до відправлення! І от нас вже п'ятеро
Доки поділилися враженнями, обговорили маршрут і новенький велосипед Сергія - вже були у Києві.
Дякую всім, хто приїхав. Було круто. Хочу ще!
Краще зноситися, аніж заіржавіти.
