З реконструкцією Поштової площі гуманізація Києва перейшла у активну фазу. У серпні 2014 року було відкрито автомобільний рух новою розв'язкою, а у травні сімнадцятого відкрили пішохідну зону на другому ярусі. У міста з'явилася зручна та сучасна рекреаційна зона для відпочинку, що з'єднує пішоходні маршрути з Подолу, Володимирського узвозу, пам'ятнику Магдебурзькому праву та далі на Труханів острів. 1 серпня в експериментальному режимі було перекрито рух авто на Контрактовій площі та частково на вулиці Сагайдачного. На додаток, активісти Агентів Змін наполягли на перекритті автомобільного сполучення по вулиці Ярославів Вал, що спричинило хвилю протестів у соціальних мережах з боку автомобілістів. На даний момент КМДА перенесло перекриття Валу на невизначений термін, але "Лёд тронулся, господа присяжные заседатели!". Поза законом стали паркувальники, з тротуарів прибирають МАФи, ведуться обговорення про введення платного в'їзду у центр міста на персональному автомобілі.
Так концепція міста для автомобілів поступається концепції міста для людей. Місто почало очищуватись від паразитної забудівлі та засилля автомобілів. Поступово Київ стане привітним для пішоходів та велосипедистів, повільно позбавляючись від пострадянського хаосу, символом якого стали МАФи та стихійна зовнішня реклама. Ми переходимо до нової епохи, яку через десяток років по праву оцінять кияни та гості міста.
Один з проектів реконструкції Поштової площі навіть передбачав відкриття монорельсу (зліва), але у масштабах Києва це не рентабельно. Вулиця Сагайдачного повністю пішохідізована.
П'ятидесяті роки XX сторіччя, вид на річковий вокзал. Двополосна дорога повністю справляється з трафіком навіть в ранкові часи. Тиші у берегів Дніпра більше не буде.
Наші дні. На жаль, сучасна набережна у місті Києві — це місце, з якого хочеться скоріше бігти.
На прикладі представленого нижче перекладу статті Daily Hive можна побачити, як бажання облагородити місто може змінити його обличчя. Помиляються ті, хто вважає, що в містах, які зробили ставку на обмеження автотрафіку, завжди все було благополучно. Зовсім ні, це — результат довгих обговорень, важкої праці з перепланування, роботи з громадою та фізичного втілення проектів. Це шлях, який варто пройти.
Майдан у 1964 році утопав в зелені (тоді він називався "Площа Калініна"). Зауважте, що Михайлівський Золотоверхий монастир на своєму місці відсутній.
Як жителі Амстердаму автомобілі з міста вигнали.
Може здаватись, що подорож Корнелії Дінки з нафтових полей Альберти до дружніх до велосипедиста вуличок Амстердаму приречена на провал. Зв'язок між тим, як ми будуємо міста та типом енергії, яку видобуваємо — ось, що рухає інтерес Корнелії вперед. Після того, як її сім'я переїхала з Румунії до Західної Канади, коли їй виповнилось одинадцять років, Дінка отримала освіту в місті Калгарі, та, маючи ступінь бакалавра у хімічній та нафтопереробній галузі, пропрацювала певний час в нафтопереробній індустрії, поки румунські корені не почали кликати її назад до Європи.
"Я взяла рік, щоб пожити у Франції перед вступом до університету та трішки попрацювала у Німеччині", — згадує Дінка. Але саме робота в якості банального туристичного гіда з низькою заробітною платою в Амстердамі перегорнула плани дівчини з ніг на голову. Період життя в Амстердамі змінив плани Корнелії на намір зробити власний вклад у зміну життєвого середовища. Працюючи гідом, вона показувала туристам старі фотографії вулиць, заповнених автомобілями. Реакція людей на ці фотографії була на диво однаковою. Вони казали, що вулиці на фото нагадують їм рідні міста (у поганому сенсі).
У 2013 році Дінка зі своїм каліфорнійським партнером на короткий час переїхала назад до Північної Америки, покликана солодкими розмовами про світову якість життя та прогресивними політичними рішеннями. Але не так сталося, як бажалося: млява політика розвитку велоінфраструктури, включаючи свіжу програму "Вулиці для кожного", часто підкреслювалась місцевими райдерами злободенним твердженням у дусі "тут вам не Амстердам". Зображення столиці Нідерландів аж до 80 років минулого сторіччя, зібрані Дінкою у період життя в Європі, також нагадали їй, що колись Амстердам був іншим.
Тому замість того, щоб продовжувати гнути свою контрпродуктивну лінію, Дінка вирішила, що настав час повернутись до свого нового дому та отримати ступінь спеціаліста містобудування в Університеті Амстердаму з метою досконально дослідити зв'язок між транспортом та плануванням земельних ресурсів. Сказано — зроблено. Коли настав час обирати тему курсової роботи, Дінка оглянула старі чорно-білі фотографії, які вона колись показувала туристам, та поставила собі суперечливе питання: чому міста не вчаться на своїх історичних помилках та досягненнях? Вона знала, наприклад, що колись автомобільне лобі чинило потужний опір знищенню автопарковок. Десятки років потому місцеві жителі в один голос погодяться, що це було розумне рішення. Вона вирішила визначити та прорахувати всі кроки, які ведуть до трансформації середовища з міста для автомобілів у місто для людей, а також реакцію пересічного громадянина на всі ці зміни.
"Грубо кажучи, я визначила три основні періоди розвитку Амстердаму протягом XX сторіччя. Я назвала їх "довоєнною ерою", "післявоєнною ерою" та "пост-автомобільною ерою"", — каже Дінка.
Чи не нагадує вам старе фото Амстердаму сучасний Подол?
Щільні вулиці, збудовані перед Другою Світовою Війною, якими користувались і пішоходи, і водії гужового транспорту, і автомобілісти, були найлегшими для перепланування. А ось вулиці, що збудовані після війни, виявились куди як складнішими для інженерії через їхнє негнучке зонування та авто-центричний характер. Ніхто більше не зважав, чим керувались архітектори від самого початку. Планувальники тупо перебудовували вулиці відповідно потребам популярних видів транспорту та меті використання кожного з них. До появи автомобіля у світовій історії так не робили.
"Справа не в тому, щоб намалювати велодоріжку на дорозі тут і там, а в тому, щоб вулиці стали своєрідним місцем призначення, а не клоакою для трафіку. Треба, щоб швидкість руху в місті знизилась до такого рівня, коли тобі комфортно йти пішки та їхати на велосипеді", — пояснює дівчина.
Певний час вона знаходилася в тіні, поки твіт одного професора та стаття на сайті FastCoExist, що послідувала за ним, не відкрив їй очі — вона почала розуміти силу та потенціал соціальних мереж для просування своєї роботи. Вона відразу розпочала активність у Твіттері та почала використовувати ресурс інтернета на повну.
"Я зв'язалася з фотографом Томасом Шлейпером, чиї роботи я потім використала, щоб проілюструвати поточний стан середовища. Після пари келихів пива ми вирішили разом попрацювати над кампанією у соцмережах", — продовжує активістка.
Дінка та Шлейпер офіційно запустили свою кампанію #LivableCities у грудні 2015 року в рамках проекту Sustainable Amsterdam. SA — це проект, який Дінка започаткувала роком раніше як своєрідну візитку, таке собі портфоліо. Проект пропонує тури та навчальні програми для студентів, професіоналів та політиків. Кожний тур розроблено з любов'ю до міста, яке вона називає рідним домом, відображає її прагення до впровадження реформ силами маленьких громад.
На додаток до колаборації зі Шлейпером, Дінка об'єдналася з художником, урбаністом та просто знайомим уродженцем Канади Лукасом Брейлсфордом, щоб створити яскраве анімаційне відео з колажами.
І хоча Дінка та її американський партнер не мають планів залишати Амстердам у довгостроковій перспективі, це точно не завадить їм подорожувати світом. Вони хочуть вирушити у Південну Америку на шеститижневий тур.
"Я дуже зацікавлена розповісти історію трансформації Амстердаму. В кожному місті є свої особливості та свої труднощі. Немає сенсу намагатись робити Амстердам з будь-якого іншого міста, слід покращувати те, що є в кожному з них" — каже дівчина.
І знаєте, що у цьому найкраще? В Києві таких активістів ціла купа!
У КМДА є важливий папір: "Стратегія розвитку міста до 2025 року". Це нормативний документ, що визначає цілі та завдання довгострокового розвитку міста. Поточна редакція "Стратегії" оновлена у 2016 році, тобто це сучасний, актуальний проект. В його рамках розроблено концепцію розвитку велоінфраструктури — програму, в якій представлена технічна інформація та рекомендації щодо зміни правового поля. Завдяки цій програмі планується знизити рівень автомобільного трафіку, зменшити рівень викидів CO2 та пересадити киян на велосипеди.
В цьому документі нас цікавить другий розділ (починаючи з 57 сторінки). В ньому показана статистика використання велосипеда як транспортного засобу у порівнянні з пішим ходом, муніципальним транспортом та власним авто. На даний момент ця цифра становить нуль. 0%. Півтора ком'ютера наразі не сягають навіть порогу статистичної похибки, але активісти планують збільшити цей показник до 5% до 2025 року.
Як це можливо? Концепція розвитку передбачає створення 240 кілометрів веломаршрутів у самому Києві та понад 1000 кілометрів приміських маршрутів рекреаційного та транспортного значення — плани наполеоновські. Якщо їх втілять у життя так, як реалізовано проект реконструкції Поштової площі, Київ стане комфортнішим. Такі маленькі кроки поступово зроблять зі спаплюженого Києва місто Світового рівня.
Проект оновлення Контрактової площі "Київська вітальня". Вулиця Сагайдачного повністю пішохідна, проїзд по Костянтинівській до Покровської залишено. Але цей план не враховує нового пункту ТЗ, за яким трамвайні рейки прокладуть по вулиці Г. Сковороди та обладнають зупинку між скверами №2 та 3. Автобусний хаб розташується на місці зупинки трамваю біля входу в метро.
Кілька років назад КМДА оголосила конкурс на найкращий проект благоустрою Контрактової площі. Переміг в ньому проект під назвою "Київська вітальня", який розробила команда з 10 спеціалістів. Після оголошення результатів, журі конкурсу запропонувало двом командам, що посіли відповідно перше та друге місця, об'єднатись разом заради спільної справи, але через творчі розбіжності діло заглохло. Нарешті, через пару років анабіозу, справа зрушила з мертвої точки. Команду "Київської вітальні" запросили до РДА з пропозицією оновити сквер №3, але оскільки їхній проект передбачав повну реконструкцію простору від входу метро до вулиці Сагайдачного, команда була змушена відмовитись. Ще через півроку проекту реконструкції Контрактової площі дали зелене світло. Але на цей раз з новими технічними даними. Так, за новим планом, трамвайна зупинка переноситься у простір між сквером №2 та №3, а на старому місті розташується автобусний хаб. Трамвайна лінія буде перенесена з Межигірської на своє історичне місце на вулиці Г. Сковороди.
Сквер №3 до.
Сквер №3 після.
Першим кроком європеїзації головної площі на Подолі стане реконструкція скверу №3. Наразі, МАФи вже прибрані, а на їхньому місці висаджені молоді ясені. Розбитий асфальт на транзитній ділянці, що веде від входу метро до пам'ятника Г. Сковороді, поступився місцем прямокутній бетонній плитці, а на кінцевому етапі у сквері з'являться мобільні стільці (180 штук) та столики (35 штук), які будь-хто зможе переставляти за власним бажанням. Входи у сквер будуть захищені від в'їзду автівок стовпчиками з підсвітленням, а нічне освітлення скверу розвісять прямо на деревах.
За даними Департаменту містобудування та архітектури, 88% респондентів хочуть, щоб Контрактова площа стала повністю пішохідною або пішохідно-велосипедною. Хочемо цього й ми. Міська адміністрація закрила проїзд автівок по Контрактовій та Сагайдачного в експериментальному режимі з граничним терміном 15 вересня. Цей термін вийшов. Було заявлено, що якщо експеримент виявиться вдалим, рух автівок відновлено не буде. Як бачимо, кияни та гості міста по праву оцінили таке нововведення. Лише старообрядницьке автомоьбільне лобі плачеться, що їм ніде поставити своє корито. Не розслаблюйтеся, люде, ви ще не раз зустрінете такий зашкарублий опір.
У такому вигляді сквер №3 може стати візитною карткою Подолу.