quote="Ul@senko"]Покаталася пречудово!
. Шкода, що сама
Щоправда, на старті мене чекало 2 сюрпризи: ручка переднього гальма, яка "просідала" аж до гріпсів, і вісімка на передньому колесі.
Завдяки механіку, що працює поруч, все це було виправлено за 10 хвилин, і можна було їхати далі.
Переживання на рахунок мокрої
дуже перебільшені, я приїхала геть суха (Денис не дасть збрехати
).
Ноги теж сухі (щоправда, я була в мембранних черевиках і на топталках; на контактах шансів повернутися додому сухою не було б).
Одягу вистачило 2-х шарів (проти 3-х шарів при такій же температурі восени). Дощовик не знадобився.
Найцікавіше борознити сніг, що частково підтанув
відчуття, ніби їдеш по піску
(а це вміння протягом року ой як часто потрібне
).
Єдина різниця - заднє колесо частіше буксує. До речі, із заблокованою вилкою їхалося набагато краще.
Грязьова гума (максіс бівер) показала себе чудово в таких умовах
Навіть коли доводилося їхати по залишкам льоду у калюжі (дуже підступна субстанція
), тримала добре.
Склалося враження, що їй просто в облом ковзати
.
На шляху попався цікавий спуск (на фото не дуже помітно, що то спуск, але фотоапарат - такий фотоапарат
)
на ньому я остаточно зрозуміла, ЯК скучила за накатом
. Адже, щоб з`їхати по гірці, довелося крутити досить бадьоро...
Задоволення маса, особливо якщо врахувати, СКІЛЬКИ часу я "каталася" лише на станку
.
Пішоходи ошаліло оглядалися і намагалися триматися подалі від мене (може побоюються, що то передається воздушно-капєльним путьом
).
Автомобілісти вели себе дуже коректно
. Собаки обходили стороною
.
Чорна кішка, яка саме збиралася перейти дорогу, побачивши мене, дременула в інший бік
.
Тож, за наявності температури вище нуля - кататися, кататися і ще раз кататися!
Нехай неспішно, нехай недалеко, але все ж кататися.
Навантаження при їзді по сніжній каші немаленьке, а, отже, є шанси зустріти весну у кращій фізичній формі.[/quote]