Розкатка відбулася. Чи то млинцем, чи то грудочкою - вже не важливо, головне, що всі живі-здорові вдома.
Маршрут вже цілком прохідних, грязючка відсутня (за мінімальним виключенням).
На жаль, в ньому дуууже багато асфальту, але як для розкатки і аби без електрички годиться.
На підйомі після Підгірців мала конфлікт з місцевим
бидлом жителем, який намагався мені довести, що за парканом ще 2 метри - то його, і дорога тут просто так, там тупик, і взагалі тут не можна їздити
.
Був відправлений у далеку подорож. Разом зі своїм блоховозом (апхіл я таки вигребла
).
Відверто кажучи, так з вітром боротися не доводилося ще ні разу за мої 4 велосипедних роки
.
Чимало буд.матеріалів було відкладено, коли вітерець намагав вкласти байк на узбіччя
.
Оскільки на 29-ері я лише 2 тижні, виникло багато запитань до трансмісії і особливо до посадки.
Терміново треба опускати кермо, бо на підйомах дуже лячно
.
Ну і розкатуватися-розкатуватися (і так багато разів).
Фініш на автостанції Дачна дуже вдалий (звичайно для тих, кому звідти близько їхати). Переважно грунти, причому класні, без піску і багнючки.
Щоправда, треба прибрати вул. Петровського у однойменному селі, і через залізну дорогу переходити по переходу, а не дертися через хащі, а потім кількасот метрів їхати по шпалам
.
Отож, за сьогодні маю 125 км вітряного щастя
. Всім дякую за класний і корисний день.
Трек викладу завтра, з роботи (вдома стоїть лінукс, а він не дружить з магеланом
).
Якщо хтось зберіг - поділіться сьогодні, дуже цікаво, скільки ж таки вдалося накрутити вгору.
П.С. доїздила додому по дровам: вітер наламав гілок, якими услано всі тротуари
.
Краще зноситися, аніж заіржавіти.