Буду перша з тих, кого не накрила усушка-утряска.
Розминка вдалася, маю 137 км з середньою 17.8 км/год (у лосів буде вища).
По відчуттям - вдалося відвоювати у бронхіта-сепаратиста відсотків 20 легенів, але ще є що звільняти
.
Загалом маршрут цікавий, дуже різноманітний з т.з. покриття.
Обсерваторію знайшли, поспілкувалися зі сторожем. Загалом, дивитися нема на що.
[spoilerДіалог зі сторожем]С: а ви звідки?
ми: з Києва.
С: о, бачу, у вас обвіс у всіх однаковий... І це ви на цих колесиках аж сюди доїхали?
(показує пальцем на мої мордаті shwalbe nobby nic 29x2.25)[/spoiler]
Але от сінглтрек, що вів від з-д полотна в бік обсерваторії - це щось неповторне! Лише заради нього туди варто пхатися
.
Озера після Маковища - красиві, загадкові (ми так і не зрозуміли, звідки вони взялися), хоча і не купальні.
На аеродром не заїздили, надивилися на планери з відстані. Зате розвідали прекрасну дорогу від аеродрому до Личанки без гидотного поля.
Пісків було - куди ж без них, а також кровосісі, тріснута камера, поломка каліпера.
Дякую товаришам-лосям за файну розкатку
.
Окреме дякую Антону за спроби зремонтувати каліпер і доставку Філіпа і заскара до Києва
.
Трек викладу трошки згодом.
Краще зноситися, аніж заіржавіти.