... Ранок розпочався з того, що я мало не проспала
.
Зібравшись за 15 хвилин, у компанії Дениса рушила на Видубичі.
Приїхавши на автостанцію дізнаємося, що квитки нам не продадуть. "Білєти у вадітєля"
.
Що аналогічно "хто перший вліз - той і поїде".
Маршрутка - смердюча, стара і маленька. На щастя, в черзі людей не дуже багато, але місць в маршрутці мало, до того ж знайшася нахабна тітка, яка вперлася серед нашої компанії і зайняла одне з наших місць. Тож трьом з групи довелося їхати стоячи
.
По ходу маршрутка забилася по саме неможу (навіть у місті таке рідко коли побачиш), але на щастя ми вже майже приїхали.
Вийшли в центрі Уляників, рушили до церкви (вона знаходиться саме біля зупинки)
Схоже на те, що зберігся лише алтар. Місце трохи моторошне, руїни знаходяться на зарослому пустирі.
Далі рушили до початку треку. Дорогою зустріли такий от повалений знак
але нічого більше не знайшли - ні розкопок, ні слідів, ні пам'ятників.
Місцеві жителі досить привітні і дуууже допитливі. Майже всі, хто нас бачив, допитував, хто-звідки-куди
.
Біля поля зустріли компанію мисливців_на_джипах, перекинулися з ними кількома фразами.
Судячи з ряду пронумерованих веж, у них там свого роду полігон для полювання
Ми з Дениском погралися у мисливця
і мисливця на мисливця
Далі на полі на нас чекав неприємний сюрприз - дві напіврозтерзані лисички
(мабуть, спадок від мисливців).
Види надзвичайні, варті кожного пройденого кілометру
І от вже Балико-Щучинка. Конкурс на найкреативнішу поштову скриньку
Меморіал
До нього ведуть веселенькі хиткі сходики, подекуди з
фрагмєнтальнимі прохудєніями - якраз для тих, хто боїться висоти
.
Матрас-перекус, тримаємо курс на Ржищів.
Той самий, відомий з веломаршруту "Трахтемирівський баян" підйомчик (
він і пішки нелегко йдеться )
Зате вид з нього - на 5+
Дякуючи якійсь
скотині добрій людині, яка збудувала будинок прямо на дорозі, замість нормальної грунтівки
довелося дертися хащами
з хорошим таким градієнтом
На території "Трипільського кола"
Ржищів
На іншому березі - церква затопленого с. Гусинці
Монастир нічим не вразив, все за парканами. Спустилися до Дніпра
погодували кота
і рушили далі по треку. До Іван-гори вирішили зрізати
грунтами ледь помітною доріжкою
Йшлося складніше, зате познайомилися з вівчаркою
, до того ж з вершини хребта відкривалися чудові види на Дніпро і вулиці Ржищева
Іван-гора
Річковий вокзал Ржищева
Саме місто чистеньке, тихе, чимось схоже на Українку. Автостанцію знайшли без проблем, там саме чекала пасажирів маршрутка на Київ.
Завантажилися, подрімали - і от вже вдома.
Всім дуже дякую за компанію і чудовий день
.
Окрема дяка фотографам за прекрасні знімки
.
Краще зноситися, аніж заіржавіти.
.
