Ранок видався таким, як треба
Разом з Олександром (Mashuck) приїхали до місця старту о 08-52, як виявилося нас вже чекали інші учасники. Швидке привітання та із запасом у 5 хвилин, ми стартуємо.
Знайома дистанція до струмка біля Червоного, дорогою до якого від нас відколовся cyberalex. Поповнення запасів води та вуглеводів, та за 5 хвилин, рушаємо далі.
Дістаємось Демидова, звертаємо на грейдеровий тягун, що кожного разу провокує на подолання його з найкращим результатом.
Біля Димеру, вже у другий раз підняли з поля лелеку (за 5 метрів від нас).
Перекус у Кам'янці та рух далі уздовж ЛЕП до Федорівки (відмінна грунтівка, доречі).
Вдячний однодумцям за готовність до здорового авантюризму, коли, на мою пропозицію у Федорівці – «хлопці в мене є алтернативний варіант треку, що більше заявленого на чотирнадцять кілометрів та виходить з лісу у с. Толокунь», відповіли згодою. Доречі, ця зміна маршруту мала вирішальний вплив на зміст треку наступної покатеньки у цю сторону кордонами Дніпровсько-Тетерівського заповідника.
За декілька кілометрів, ми вперлися в огорожу, що за своєю міцністю можу бути взірцем того, як повинна охоронятися територія державного кордону у наші неспокійні часи – подвійний паркан з колючим дротом на ньому та зверху між парканами, втрамбований пісок на ділянці між ними та захист воріт у вигляді конструкції з труб. За воротами було КПП, проте, присутності людей не спостерігалося. У той момент, ми вирішили, що вперлися у огорожу заповідника (доречі, якщо територію заповідника на ділянці Любимівка – ріка Здвиж помічено на усіх картах, ділянка від Любимівки до Сухолуччя, взагалі не має маркування). Проте, як виявилося вже вдома, нашому проїзду завадила територія військової частини «Лиса гора»
http://wikimapia.org/22643373/ru/Воинск ... Лысая-гора, що у перегляді у Google Earth має галявину з майданчиком у формі кола срібного кольору, що найбільш підходить для запуску ракет типу пересувного ракетного комплексу (це моє особисте припущення). Варто зауважити, що незважаючи на розташування цього майданчика поруч з КПП, ми не мали можливості побачити його через особливості рельєфу – одразу за КПП був величезний пагорб, тому за 20-25 метрів вже нічого не було видно.
Тому, наступною вилазкою до цієї сторони - 24.05.15, кордонами Дніпровсько-Тетерівського заповідника, ділянку Федорівка – Любимівка планується проїхати асфальтом, щоб не витрачати час на пошук доріг, а наступні рази, коли верхньою точкою маршруту буде Федорівка, скористаємось можливістю дослідити лісові грунти у напрямку Любимівки та лісу навколо військової частини, може вдасться, щось роздивитися.
Цього ж разу, ми були змушені повернутися на трек та рушити далі. Ліс у цій стороні відрізняється ідеальним станом – чистий, без сміття та з особливою енергетикою (як сказав Євген (Ляльвер) - аурою). Доречі, не можу пояснити чому, але на мене, особливе враження справляє катання у лісі (у порівнянні з полями, де я нічого подібного не відчуваю). У цього лісі це відчуття було посиленим.
Їхалося просто класно, швидкість сягала 25-30 кілометрів на грунтах та двадцяти у пісках (через короткотривалий дощ попердніми днями, на останніх утворилася корка), що дозволяло їх долати без особливих труднощів (звісно були місця, де ми в’язли). Варто зауважити, що пісків у тій стороні достаньо – приблизна чверть чи третина на ділянці між Федорівкою та Ясногородкою. У цьому лісі багато доріг, які ще буде можливість розвідати.
Потім ми виїхали на дорогу з відмінним покриттям за Ясногородкою та рушили за треком у напрямку Глібівки. Незважаючи на зустрічний сильний мордодуй їхали зі швидкістю 30-35 кілометрів та встигли попрацювати парами.
Короткотривалий перекус на мисі Казаровичі, спостерігання як спускають воду зі шлюзів на греблі річки Ірпінь, лісова дорога (майже без пісків) до Гути-Межигірської та шлях додому долиною річки Ірпінь, де відірвалися на повну зі швидкістю 25-30 кілометрів.
Приємний фініш та гордість за самих себе. Місію завершено о 18-30 з дистанцією 126 км за 7 ходових годин з середньою швидкістю 17,6 км/год.
Далі буде!
(певно, тільки асфальтом треба)
у меня от дома до дома 134,26 км.
) з пісків гирла Ірпіня 
