Ооо, це солодке слово Пісківка . Воно змушує серце битися частіше, ноги крутити сильніше, трансмісію звучати жалібніше...
Покатушечка вдалася, повні штани щастя, черевики багнюки, голова піску.
Якщо чесно, я очікувала більшої спарти, а так...
Хмільна, якої багато хто боявся - матрас, всі піски їхалися, а от десертний відрізок біля Тетерева
...
Макалевичі і
відрізок біля озера вразили всіх у саме серце
: це були справжні ПІСКИ.
Останні години три їхали під дощем, що, втім, не надто допомогло на пісках (ну дуже вже вони сухі).
Стартувало 4, у Романівці -1, після Макарова-1 +1, в електричці ще +1 (
фінішували 5
).
Велика подяка Олександру і Сергію
за чудовий
темп (
встигли купити їжі, квитки і завантажитися в електричку о 17:28) і
формат (
1 зупинка на поповнення запасів, вона ж перекус).
Дуже сподобався
ліс між Наливайківкою і Ніжиловичами
.
Його варто розвідати, адже піску там дуже мало, натомість чимало чудових грунтівок - прекрасна альтернатива посередньому асфальту.
Трек скину завтра.
Від фотографа Олександра (
воістину святої людини у швидкій покатушці ) чекаємо
знімків.
П.С. відмиваючи контакти від бруду, згадала: замок, про який казав Юра, це кіностудія довгоносиків
http://wikimapia.org/#lang=uk&lat=50.48 ... 0%BE%D0%B2
Краще зноситися, аніж заіржавіти.