Дякуючи Денису "розтрусили" новорічні жирки, наїдені за святковими столами. Салат Олів'є згадали одразу, на першому ж підйомі до печер.
У печерах потренували нічний режим зору та пересування навпомацки, дякуючи Денису (який без попереджень затушив свічку у найтемнішому переході).
Поки прогулювались тісними коридорчиками та досліджували келії монахів, Ігрулькін погрався із метлою у снігу на подвір'ї.
Дальша подорож серед дерев, та кущів, вже катаними колись улітку тропами, то вгору, то вниз - була приємно морозною на вершинах пагорбів та теплою біля берегів озер. На замерзлих поверхнях озер лежав сніг, що дуже приваблювало Дениса та Слівіка до пригод. На одному із озер ми почули гулкий трескіт льоду, наче звук хлиста або сталевих проводів, та побачили швидкість реакції Слівіка, що вмить вчепився на стовбур дерева, як мавпа (Рік Мавпи в дії!).
Музей Пирогово вартий уваги лише у вихідні або взимку, коли крім нас там не було нікого і ніщо не порушувало мирної сільської тиші Карпатських будинків, окрім літаючого фрізбі, який ми так і не розбили об фундамент хати-гражди.
Обхід забору та пошук вільного виходу до Голосієво зайняв у мене трохи часу, а усі інші - випробували Мавпячі звички та перелізли через грати, як справжні туристи. Їли один раз (с) VRP - це правда. На другий раз не вистачило, бо за першого разу усе замерзло, навіть чай у термосі,..
Температура давалась взнаки і усі почали вивчати взуття одне одного задля вивчення переваг у групі - хто замерзне першим, а хто зможе дійти до фінішу)))
Фініш стався на ВДНХ, перед цим від групи відколовся Ігрулькін, який направився гратися у сніжки із Голосіївськими мавками )
Дякую усім за гарний настрій, дякую Денису, що вгадав із заходом у цей святковий день!
Фото:
The grand essentials of happiness are: something to do, something to love, and something to hope for. Chalmers
Odometr: since 2006 for 2017 = 24.467km; in 2018=1025km