Фінішували завчасно (о 19-50) у піднесеному насторої
Загальна дистанція за треком 182 км. (сказалась зрізка асфальтом до Демидова).
Поставлену задачу виконано по максимуму (трек пройдено та вдосконалено (знайшли алтернативну дорогу замість фрагменту треку, що мав багато піску біля Гути Катюжанчської)
Між Любидвою та Катюжанкою вздовж Здвижу весь іхали під дощем - час від часу опади були рясними (вплинуло на швидкість пересування було 17-19 км./год., зазвичай там легко їдеться 20-25 км./год.). З огляду на це захід претендує на назву "У пошуку дощу"
однак це жодним чином не вплинуло на наш настрій
У Горенці навіть зрізали лісом (душа реально ще хотіла грунтів).
Стисло про таймінг та основні етапи заходу
Асфальтом за годину дістались Демидова (на час старту калюж містом на кільцевій вистачало, у Н.Петрівцях змастив ланцюга, оскільки від калюж змазку змило) та звернули на грейдер (згодом вийшли на трек). Через поле біля птахофабрикі не поїхали, обминули вулицями Демера.
О десятій зупиниля біля магазину в Кам'янці на перекус (я скинув тиск у покришці до опимального для їзди грунтами).
О підвдні були на мисі у заповіднику (до цього у Сичівці докупили води та з'їли по морозиву). Коли їхали грейдером заповідника вздовж номерів (веж для палюваня) дорогу перестрибнула пара молодих оленів (я тримав в руках фотопарат, але знімав Стаса, що їхал позаду), тому не встиг їх сфотографувати.
Всі піски їхалися просто не помітно (було дві делянки по тридцять метрів де довелося попрацювати, але без напрягу).
Після мису зробили почесне кільце за треком та рухили наскріз заповідник до Любидви, біля колишнього КПП на визді (його майже повністю зруйнували) почався дощ, а згодом злива. Сховалися під лишившейся частиною криші та за п'ять хвилин дощ закінчівся. Тільки рушили почався знову, але ми налаштувалися їхати грунтами вздовж річки (асфальту мені вже вистачіло) - пісок хрустів на ланцюгу (останній все одно запланував на заміну разом з касетою) та на колодках гальм (ще не оглядав стан останніх, але питання до них вчора були).
У Катюжанці здивувалися, побачивші сухий асфальт та зупинилися біля магазину на перекус з живим квасом.Тільки рушили почачався не сильний дощ, тому до Литвінівки втікали від дощу (цього разу це вдалося). У Червоному проїхали мостом через Ірпінь та біля стумка зупинилися почистити/змастити ланцюги (кожен взяв з дому щітку) та легко рушили далі.
Живий трек заходу
