Ухх, ну що сказати: в умілих руках навіть з такої буратіни, як я, може з часом щось вийти.
Спочатку збиралися з Роміком покрутити у Голосієво, але
як не понос, так золотуха як не вітрянка у дітей, то дощі, дощі.
І от нарешті зорі збігаються, але крутити по одному лісу по кругу - таки нудно, тож вирішуємо поїхати свіжий трек від Андрія Сотового, тим більше, що друзі його катали у квітні і залишилися дуже задоволені.
Сказано - зроблено. За щасливим збігом обставин цього дня можуть вирватися з рутини ще Сашко і Віталій, отже покатушка буде надзвичайна.
Власне, так воно і вийшло.
Для мене головним було подружитися зі своїм страхом їхати вниз і послухати досвідчених колєг щодо техніки, аби хоч трохи підготуватися до Карпат.
Дуже вдячна друзям за поради і похвалу, результат налице: відрізки, що 1-2 роки тому страждалися або йшлися пішки, нині їхалися без напрягу.
Звичайно до хлопців мені ще рости і рости, але сподіваюся, що кататимемо рельєф частіше, і прогрес не змусить на себе чекати.
І так, схоже, що нарешті гріхи замолені і карма підремонтована: сьогодні ні падінь, ні проколів, ні порізів
.
Ще раз всім ДУЖЕ дякую. Ви для мене зробили сьогодні неможливе
.
Чекаємо фоточки від Сашка і Роміка.
Ну и песня дня:
мій день пройшов скоріше
під таке
Краще зноситися, аніж заіржавіти.