Приїхав на вокзал, завантажився до потягу, коли останній рушив, зрозумів - кататимусь цього разу соло (дзвоню Вадиму - він каже, що спізнився)
Далі, стислий опис результативно проведеного часу
День Перший - гірьска розкатка (додав трохи імпровізації (3 км в бік), після повернення на трек майже в найвисший точці маршруту з'ясував, що загубив поки імпровізував флягу під час спуску)
День Другий - траса Stezhki Oprishkiv Hardcore
Враження найяскравіши, для першого разу задоволений собою, але є над чим працювати задля вдосконалення (крім того, їдучи такий маршрут соло - доводилось бути обережним на спусках). Є привіт для повторення
На полонині купив у вівчарів сиру та вурди (привезений з собою з Києва закінчився). Оскільки, мій сир закінчився давно як, деякій час їхав на пряниках, як раз, коли доїв останні кріхти, за крутим підйомом (що дав знати, що вуглеводів недостатньо) побачів вівц, якіх охоронював лише собака, а згодом житло вівчарів - в їх компанії поїв молочки, хліба з салом, віддячив та рушив далі.
День Третий - Faina Stezhka
Після вчорашньої траси марафону під гору їхалось важко, але саме у цей день відчув, що адаптувався до таких характерних елементів місцевого покриття у вигляді каміння, коріння та багнюки
День Четвертий - маршрут на Петрос
Дощ застав двічи - під час підьому (на висоті 900-1040м. - під деревами не відчувалось взагалі) та стежкою навколо вершіни (тривалий монотонний дощ, гроза з блисковкою пройшла стороною). Вдруге, під час дощу температура повітря впала до дванадцяти градусів, тож дощовик зняв після спуску до висоти 1400м. та декількох апів, які дозволили відчути, що останній зайвий. Їзда після дощу (при наймі такого, що був) цілком нормальна - навчився підійматися в круті підйоми, коли задне колесо пробуксовує у багнюці та втримуватися в аналогічічних умовах на спусках.
Загалом вийшов класний досвід знайомства з Велокарпатами
Вдячний Кості (konst) за низку порад, що були дуже доречі