Захід удався
Під впливом зовнішніх обставин маршрут середнього рівня вийшов складний - виявилося, що протягом тиждня, а саме у вівторок (я почав переглядати прогноз погоди з середи, виходячи з того, що все що було раніше до вихідних підсохне), у цій місцевості були рясні опади (в полях грунтовки розмиті як правило поперечними промоїнами - не спуститися швидко, під гору теж саме, спочатку стан цих грунтів був сухий, згодом у низинах почалося спражне месиво), тоді, почали комбінувати два треки з вісняного та осінього заходу минулого року. Через це в Таращанському лісі кількість реальної багнюки (перетвореної лісовозами/тракторами в суцільне месиво)/калюж розлитих на ширину всієї дороги (там де не їздили машини) у першому випадку сягало ста відсотків, у другому - більше половини покриття (продиралися через зарості в обхід). Загалом у цьому лісі пройшли пішки близко кілометру, проїхали там де дозволяла багнуюка трохи понад три кілометри. Коли стало зрозуміло, що весь ліс у такому стані
, махнули рукою та зійшли на асфальт :
У першому ж селі з дозволу господарів накинулися на вишню біля будинку та зламали величезну гіляку, хлопці вже наїлися та відпустили, а я продовжував тримати, як раптом скрип і вона вже на тротуарі - дочекалися господарку, вибачилися та на її пропозицію з'їсти все, що на ній лишилося, відмовилися, бо вже не лізло.
Загалом, грунти на початку трека, достатньо заросші (як навколо полів, так і стежки вздовж річки).
Встигли на останню тягу (до Б.Ц. заїхали десь за годну, дорогою зупинялися повечеряти в кафе та за півгодини до тяги були на вокзалі).
Оскільки, версію маршруту з дорогою через Таращанський ліс не пройдено, є привід повторити за умови відсутності опадів протягом тиждня-двох перед заходом (ідеальна пора року, напевно, всеж такі весна, коли рослінність ще не така буйна (збирався саме весною, однак постійні дощі, відклали аж на середину літа ), або восени як поприбирають на полях).
Живий трек заходу (вийшло 132 км).
