Головною ідеєю цього походу було випробувати свої та велосипедні сили у проходженні Свидовецького хребту (Україна) та, по можливості, відвідати оз. Синевір (Україна).
Міні-команда складалася з 2 осіб: Ландсман Альони та Дмитра (м.Одеса).
Підготовка до походу: спеціальних тренувань чи зборів до походу не проводилося, оскільки на той момент це вже був не перший активно-спортивний захід за літо і напередодні успішно відбувся тижневий пішохідний похід по Мармаросам (а отже фізичну форму ми мали). За технічну частину відповідав Дмитро, який і зробив всі необхідні налаштування та перевірку роверів. Лише додали герметику у колеса. Планування маршруту, робота з картами була проведена за кілька днів на початку липня. Базувалися на картах Google Maps з рельєфом та картах "Свидовець. Полонина Красна", "Центральні Ґорґани".
Запланований маршрут: с.Ясіня-Драгобрат-г.Стіг-г.Крачунєска (обхід траверсом)-траверс під г.Ворожеска-оз.Геришаска-г.Геришаска-траверс під г.Трояска-г.Унгаряска-г.Крутяска Мала-г.Крутяска Велика-г.Темпа-хр.Бедевляска-траверс під г.Стоги-г.Малі Стоги-с.Усть Чорна-с. Руська Мокра - с. Німецька Мокра- перевал Присілп - с. Колочава - с. Негровець - с. Синевір - Синевірська поляна - оз. Синевір - с. Лопушне - с. Присліп - с. Ялинкувате - с. Волсянка - с. Славське.
Реально пройдений маршрут: с. Ясіня-с.Синевір, після чого за технічних причин маршрут змінено у напрямку Синевірський перевал - Міжгір'я - Воловець.
Схему маршруту можна подивитися за посиланням, оскільки запис GPS-треку не проводився.
phpBB [media]
Тривалість походу 5 днів (14.08-18.08.16)
Загальна пройдена відстань приблизно 144 км.
Набір висоти 3183 м
Бюджет поїздки: квитки Одеса-Хмельницький, Хмельницький-Ясіня, Славське-Одеса приблизно 400 грн на людину. Харчування: вартість залежала від статі учасника))).
Докладніше: було заплановано 4 сніданки, 5 обідів, 5 вечерь.
Загальна вартість сніданків складала (ціни вказано приблизні на момент подорожі): для дівчини - 40 грн (8 грн 400 гр вівсяних пластівців та 32 грн дві пляшки сгущеного молока), для хлопця - 104 грн (2 банки гречаної каші з м'ясом, банка рису з м'ясом, банка перлової каші з м'ясом (ТМ Tushe)).
Загальна вартість обідів складала (разом за двох): 1-го дня - 100-120 грн (бограч та вареники на Драгобраті), 2-го дня - 32 грн (банка квасолі з м'ясом та хліб), 3-го дня обіду не було (через спеку та складні ділянки дороги про обід якось забулося), 4-го дня доїдали решту каші зі сніданку, піццу, хліб, халву (15 грн), 5-го дня - дірвалися до хотдогів/шаурми (50-60 грн).
Загальна вартість вечерь складала (разом за двох): 1-го дня - 48 грн (38 грн консервована свинина та 10 грн вермішель "Чумак"), 2-го дня - 48 грн (38 грн консервована свинина та 10 грн гречані пластівці), 3-го - 150 грн (смачнюща піцца в Усть-Чорній, сок та пиво (за бажанням), 4-го дня - 48 грн (38 грн консервована гов'ядина та 10 грн вермішель "Чумак"), 5-го дня - 160 грн (пригощав ресторан "У Максима", смт. Славське). Додому поїхала банка консервованого курячого м'яса - 30 грн.
Також впродовж дня під'їідали соняшникові козинаки - десь до 1,5 кг (60 грн)
Перед походом докупляли герметичну рідину для колес - 300 грн.
День перший
с. Ясіня-Драгобрат- під Перемичкою
відстань: 14,71 км
діапазон висот: 899 м
усього підйомів: 890 м
усього спусків: 52 м
Це була наша перша спроба підкорення української частини Карпат на велосипедах і серед багатьох стежок вибір пав на Свидовецький хребет. Оскільки ми вже мали досвід велопідкорення гірських масивів у Криму та численних подорожей Україною, на перший погляд маршрут не викликав сумнівів чи переживань. Отже, трохи за 10 годину ранку наш потяг прибув до ст. Ясіня. Швиденько повистрибував з вагону маленький загін склав велосипеди, приладнав велобаули і з позитивним настроєм вирушив підкорювати підйом на Драгобрат. Оскільки похід не передбачав ночівлі у готелях і т.і., в нашому арсеналі були палатка, спальники, каремати, пальник...справжній баул, доречі.
Загальна відстань підйому на Драгобрат складає приблизно 9 км. 1/4 дороги ми відчайдушно крутили педалі, але коли почалися справжні схили довелося ставати біля свого коня та виштовхувати найскладніші ділянки. Маючи позаду себе неабиякий багаж, в цих місцях велосипед щосекунди намагався відірватися переднім колесом від кам'янистого грунту та завалитися вбік чи назад. Зчіплення з дорогою підвело.
Перші труднощі є першими труднощами, але загалом підйом не був надто складним. Виїхати вдалося приблизно 50-60% дороги і вже в обід ми були на Драгобраті. Тут нас чекала несподіванка - весь верх г. Стіг та г. Близниці був затягнутий хмарами. Добрих новин не принесли і туристичні групи, які в цей день долали хребет - на Свидовці хмарно та сильний вітер. Але ми вирішили таки спробувати проїхати цей маршрут, а тому, пообідавши у місцевій колибі, повернули свої колеса до підйому на Перемичку. Десь біля підніжжя одного з витягів нам зустрівся велосипедист (перший!!! і забігаючі наперед скажу, що впродовж всього хребта - останній), який прискіпливо оглянувши нас із баулами застеріг: "Ну ви ж знаєте, що далі ви йдете, а не їдете???". Привіт вам велосипедист, якщо ви це читаєте! Бо ви були абсолютно праві, далі дві гірки були настільки крутими, що ми ледве виштовхали/випхали/винесли своїх коників.
А далі починався вітер. Став вибір або робити ночівлю під Перемичкою і завтра вже рушати на хребет, або виходити на Перемичку і далі по маршруту до оз. Герешаски. В перевагу першого варіанту стали наявність води та звичайна втома. А тому ми поставили намет, хоча вітер був занадто проти, приготували їжу та з надією на краще полягали спати.
День другий
під Пермичкою-г.Стіг-г.Карчунєска (обхід траверсом)-траверс під г.Ворожеска-г.Геришаска-траверс під г.Трояска-г.Унгаряска-г.Крутяска Мала-г.Крутяска Велика
відстань: 15,77 км
діапазон висот: 237 м
усього підйомів: 575 м
усього спусків: 525 м
Всі наші сподівання щодо хорошої погоди були розсіяні ще вночі, коли до поривів вітру долучився дощ. Тому на ранок нас чекав тільки туман. Прощавайте краєвиди!
Поснідавши та склавши табір ми почали свій другий велопохідний день в який і народилася його назва "Як ми на Свидовець з велосипедами ходили". Оскільки після дощу дорога набула такої кашеподібної склизкьої консистенції рівень складності походу в наших очах одразу підвищився, а видимість радіусом метрів 30 оптимізму також не додавала.
Першою підкореною вершиною стала г. Стіг. Скажу відверто - про виїхати на гору мови і не йшлося. Одразу після старту пішов дощик, потім дощ, а десь ближче до вечора справжня злива. Дорога нас випробовувала. Та й ще перша серйозна несправність - на одному з велосипедів полетіла рамка заднього перемикача, велосипедний ланцюг постійно зіскочував, що надало певного "екстріму". Докупи з багнюкою, яка обліпила нас з усіх боків, це було критично. Але ж ми вже на хребті і зворотнього шляху немає!
В цей день нам вдалося подолати нитку маршруту від г.Стіг майже до підніжжя г.Темпа. Дорога тільки грунт, але їхати в більшості своїй було можливо, хоча й не досить швидко. Через туман озеро Геришаска нам не судилося побачити, тому до нього ми не спускалился. Фізичноскладний видався день. Хоча доля нам таки усміхнулася і десь ближче до вечора туман розсіявся. А подивитися було на що! Карпати сама краса!
На ночівлю ми ставали десь близько 6 вечора, знайшовши собі притул за однією з гір, яка надійно затуляла від поривів вітру. Нам та коням потрібен був відпочинок.
День третій
г.Темпа-хр.Бедевляска-траверс під г.Стоги-г.Малі Стоги-с.Усть Чорна-с. Руська Мокра - с. Німецька Мокра
відстань: 32,59 км
діапазон висот: 1128 м
усього підйомів: 648 м
усього спусків: 1509 м
Ранок третього дня зустрів нас таким омріяним сонцем! Шкала настрою та бойового духу стрімко підіймалася вгору. Настрій вгору, а велосипеди долають останній (чи останній?) великий підйом на г.Темпа і пташками спадають вниз вниз вниз...стоп, це вже очікування, а не реальність.
Насправді для звичайних велосипедів спуск з г.Темпи достатньо складний (як на мою думку). Аби тільки гальма не підвели!
В третій день походу ми завершували свої покатеньки по горах та мали спуститися до с.Усть-Чорна. І хто сказав, що спуски легші за підйоми? важчі, набагато важчі. Якщо до г. Стоги їхати було одне задоволення, то далі почалися справжні freeride-випробування. Ця частина маршруту багата на каміння, вузенькі стежки та повалені дерева на дорозі.
Часу та сил ця ділянка маршруту зайняла чимало. Але ось далеко внизу вже видно селище і, поспішаючи до нього, на радощах ми пропускаємо місце, де відгалуджується маркована тропа. Річ у тім, що в цьому місці нещодавно? почалася заготівля лісу, а тому лісовози проклали свою власну дорогу, яку ми прийняли за основну. Це була фатальна помилка за кілька кілометрів до такого близького селища. Крута грунтова дорога з глибокими коліями та великою кількістю перешкод (корінь, деревини, камінь) шансів на "покататися" не залишала.
Але, як потім виявилося, дорога лісовозів це тільки "квіточки". А ось коли вона щезла і перетворилася на справжній бурхливий потік води, щось всередині мене тихенько застогнало. Якщо ви ніколи не спускалися самісінько по річці на велосипеді раджу хоча б один раз це спробувати. Хлюп, хлюп, хлюп...досить мокра історія виходить. І так десь з годинку. Хоча мій товариш потім завіряв, що це була найкраща частина всього походу. Але як і все інше у початку є кінець і ось наша гірьска ріка впадає...в велику гірську ріку. А на іншому боці розкинулося с.Усть-Чорна. Якщо б нам довелося форсувати ріку, то мене б це вже не дивувало. На щастя, недалеко був міст, яким ми швиденько скористалися. І ось нарешті наші коники стоять на асфальті першого гатунку! З якою ж легкістю було їхати далі (особливо беручи до уваги, що нам вдалося повечеряти у справжній піцерії)! До темряви ми проїхали до почтаку дороги на перевал Присліп, звернувши з якої, зупинилися на ночівлю.
День четвертий
с. Німецька Мокра- перевал Присілп - с. Колочава - с. Негровець - с. Синевір - Синевірський перевал - Міжгір'я - c. Сойми - с. Репине - під с. Келечин
відстань: 54,26 км
діапазон висот: 483 м
усього підйомів: 813 м
усього спусків: 1023 м
Оскільки один з велосипедів мав досить серйозне пошкодження, нами було прийняте рішення перебудувати маршрут і прориватися якомога ближче до населених пунктів з розгалуженою транспортною системою, таких як Міжгір'я, а ще краще до Воловця. Про оз. Синевір в цьому поході ми могли забути.
Ранок почався з підйому на перевал Присліп і хочу сказати, що дорога, хоча й грунтова, але відмінна.
А тому до мети ми дісталися достатньо швидко.
Попереду нас чекав незабутній спуск до с. Колочава. Єдиний мінус - мої V-brake гальма постиралися на Свидовці майже повністю. А отже гальма? ні ні, не чули. Дисковим в напарника повезло набагато більше - вони вийшли з Карпат переможцями. На Закарпатті села мальовничі і їхати через них дуже цікаво: старенькі хати чергуються з більш сучасними будовами, а навкруги гори, гори, гори. Дорога тут асфальтова і в достатньо гарному стані.
Одна з цікавих особливостей цієї місцини - дерев'яні церкви. Їх чимало зустрілося на нашому шляху.
Але й в четвертий день не обійшлося без пригод. Ось ще пару хвилин назад ми собі спокійно їдемо підйомом на Синевірський перевал, і ось вже стоїмо та "чаклуємо" над нашим багатостраждальним велосипедом з поламаним перемикачем. Останній відмовився їхати далі. Одна проблема тягнула за собою іншу і технічна зупинка вийшла досить тривала: промивали ланцюг, вичищали багнюку поміж ланок та із заднього перемикача, зірок, ставили все назад, мастили мастилом і вже ні на що не сподіваючись таки знову поїхали!!! Далі пригоди вже нас не шукали. Спуск з перевалу до Міжгір'я та подальша дорога пройшли спокійно (лайфхак від мене - несолоджуйтесь спусками із справними гальмами). До вечера ми дісталися мальовничої місцини під с.Келечин, де й заночували на березі р. Репінки.
День п'ятий
с. Келечин - с. Ізки - с. Пилипець - с. Подобовець - с. Гукливий - пгт. Воловець
відстань: 26,5 км
діапазон висот: 248 м
усього підйомів: 338 м
усього спусків: 345 м
Дорога п'ятого і останнього дня походу була фантастично хорошою, до фінішу залишилось близько 20 км, які ми подолали без особливих труднощів. Приємною частиною став затяжний спуск із перевалу після Подобовця аж до самого Воловця. І вже о пів на першу дня ми сиділи в електричці, яка мчала нас до ст. Славське, а за вікном було так тихо і спекотно, що ми навіть сумнівалися, а чи були наши пригоди, вітри, зливи і негоди взагалі?
P.S. По Свидовецькому хребту ходили Альона разом із Author Outset та Дмитро із Author Versus.
